Наш спільний шлях розпочався у стінах Львівської духовної семінарії Святого Духа з Божественної Літургії — моменту глибокої молитви, тиші й єдності з Богом. З цього молитовного джерела почалась наша подорож — дорога внутрішнього очищення, переосмислення і наближення до Воскресіння.
Першою зупинкою став виступ пана Михайла Перуна — науковця, культурного діяча, знавця спадщини Митрополита Андрея Шептицького.
Ми згадували постать великого Митрополита, але особливо зворушливою була розповідь про його маму — жінку віри, виховання і глибини- Софію.
Пан Михайло провів нас через “мандрівку крізь ілюзії”, закликав “взяти руки друга в в долоні” — бути готовими до дії, жертовності, відповідальності.
Говорили про те, як мізерні речі часто стають пріоритетними, а справжні- другорядними.
Прозвучало чесно і відверто: “бути на своєму місці — це складно”, але саме це творить живу єдність, до якої ми всі покликані.
Церква — це порядок, системність, виховання, і вона вчить нас бути спільнотою, де кожен — важливий.
Другою зупинкою була зустріч з отцем Олег Здреник, який запросив нас до розмови про сенс.
Ми зосередилися на цінності слова — того, що промовляємо в щоденності, як до інших, так і до себе. Слово — це сила, яка будує або руйнує, надихає або ранить.
На завершення ми разом пережили молитовне розважання “7 останніх слів Ісуса на хресті”.
Це була особлива мить тиші, вдивляння в Христа і в себе. Момент, коли Слово перетворюється на Молитву, а Молитва — на відповідь серця. За це дякуємо о. Святославу Онищаку.
Щиро дякуємо усім, хто долучився до цієї мандрівки з нами.
Нехай ці зупинки на дорозі допоможуть нам по-новому зустріти світло Христового Воскресіння.
