Актуальність програми полягає у потребі активізації процесу духовного і культурного, а також емоційно-ціннісного розвитку педагогів, які, відповідно, таким чином зможуть забезпечити високу якість процесу освіти, котра, згідно українського законодавства, є «основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою»[1]. З іншого боку, актуальним в контексті програми є також є активізація у педагогів здатності відповідати на духовні потреби учнів та сприяти їхній реалізації.

Окремо варто зазначити, що Закон України «Про освіту» передбачає задоволення духовних потреб громадян шляхом заснування приватних закладів освіти, зокрема заснованих релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано згідно встановленого законом порядку. Вони мають право визначати релігійну спрямованість своєї освітньої діяльності. Наявність таких закладів, відповідно, зумовлює нагальну потребу відповідного підвищення кваліфікації їхніх педагогічних працівників у напрямку активізації розвитку духовних цінностей та сучасних компетенцій на інноваційних засадах.

З іншого боку, актуальність програми підкреслює те, що зміст освітніх програм, зокрема, якщо йдеться про заклади дошкільної освіти, має передбачати утвердження емоційно-ціннісного ставлення до практичної та духовної діяльності людини. Чого в сучасних умовах практичного неможливо досягти без інноваційного підходу до формування духовності, а також активізації емоційно-ціннісного та компетентнісного розвитку педагогів. Безперервність такого підходу в закладах середньої освіти сприятиме тому, що усі учні, серед яких також і майбутні студенти закладів вищої духовної освіти, зусиллями сформованих і компетентних педагогів зможуть осягнути відповідні компетенції за допомогою духовного і культурного, а також емоційно-ціннісного розвитку.

У межах концепції нової української школи визначено цінності як еталон «бажаного й належного ставлення особистості до об’єктів матеріальної і духовної діяльності людей, до природи й суспільства»[2]. Саме цінності характеризують соціально й особистісно значущі сенси життя людей. Розрізняють загальнолюдські, національні, колективні, індивідуальні, родинні, духовні та інші цінності. Цінностями шкільної освіти, в свою чергу, визначені гуманізація, культурологічна спрямованість, громадянське виховання й розвиток, цінності прав і свобод дітей і молоді, працелюбність і відповідальність, екологічний світогляд, здатність навчатися впродовж життя, мовна та інформаційна культура, толерантність, цінність здорового способу життя. Підвищення кваліфікації за цією програмою, у свою чергу, допоможе активізувати у педагогічних працівників формування і розвиток духовної й емоційно-вольової сфери, а також сфери цінностей, особистих і професійних компетенцій загалом. Відтак це дозволить педагогічним працівникам якісно здійснювати формування загальнолюдських й інших цінностей в учнів на інноваційних засадах, відповідних компетентнісній парадигмі НУШ.

[1] Див.: Закон України «Про освіту», преамбула.

[2] Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. – 206 с.

Оновлене сприйняття місії вчителя нової української школи актуалізує необхідність реалізації принципів педагогіки партнерства та особистісно-орієнтованої моделі освіти, адаптованих до вимог сучасності. Це, у свою чергу, відповідає потребі актуалізації у педагогів нерозривно пов’язаних із духовністю загальнокультурних і морально-етичних цінностей, формуванню яких вони мають сприяти в учнів. Що також сприятиме активізації ціннісної орієнтованості наскрізного процесу виховання, передбаченого концепцією НУШ.